Укр   Pl   En  De

Тексти

Жодного минулого не існує. Воно належить виключно твоїм снам, з’являючись разом із ними, і разом із ними зникаючи. Натомість існують віконні рами та розбиті двері, мокрі від туману хідники й університетські стадіони, з яких усе це минуле й починалося. Існує незліченна кількість облич та імен, короткі вітання, впевнені рухи, тисяча тисяч історій та біографій, з яких і складається реальність. А вже далі все залежить від тебе – які з цих історій ти зможеш почути, які з них будуть тобі зрозумілі, котрі з них ти готовий будеш переповісти. Тому що оминувши їх одного разу, ти ризикуєш утратити їх назавжди, і тоді тобі залишиться хіба що твоя ностальгія – печальне безнадійне бажання жити химерами та вигадками, виправдовуючи свою слабкість любов’ю, а свою невпевненість – ніжністю.

Що іще? Морози минають. Ввечері, коли осідає темрява, виявляється, що навколо нічого немає, лише темрява, і нічого, крім неї. І тоді Господь лишає всі свої справи й починає прокреслювати на мапах і атласах лінії рік і озер, кордони, нейтральні смуги, маршрути для птахів у повітрі і риб в океані. Прокреслює, думаючи саме про них, про птахів і риб, про їхні потреби і забаганки, про їхній характер і темперамент. Птахам над нами має бути зручно й комфортно, вони не мають збиватися в налякані зграї, не повинні кричати над нами з розпачу та невпевненості. Вони мають кружляти над високими деревами, мають виснути над тихими нічними містами, мають супроводжувати самотніх жінок, коли вони пізно надвечір повертаються додому вистиглими річищами вулиць. Те саме і з рибами. Вони повинні триматися своїх кордонів, мають плисти проти течії, вздовж набережних, уникаючи комет, що зриваються з жерстяного неба і дослухаючись цілу ніч до тихого жіночого багатоголосся.

© Сергій Жадан

Дивитися мультимедійну версію

Список текстів | Наступний текст