Укр   Pl   En  De

Тексти

Потім розповідала мені про системи фортифікацій та підземних ходів, описувала металевих драконів, що дихають вогнем у трамвайних депо й згадувала непробивний панцир бойових тварин, котрі переховуються в піщаних норах довкола водосховища. Розповідала також про макети повітряних фабрик і машини масового знищення, виготовлені дітьми в будинках піонерів, згадувала щось про родючі поля стадіонів, на яких ростуть дивні рослини, від яких добре спиться й покращується пам’ять, скоромовкою нашіптувала інформацію про таємні лабораторії політехнічного, що неприступно темніють на обрії, про наукові школи, що вже добру сотню років намагаються виготовити еліксир безсмертя, й найкоротші трамвайні шляхи, які проходять подвір’ями. Згадувала щось про холодну зброю, яка виготовляється на старих заводах, про те, що влітку дерева затуляють собою небо, вночі не видно ні місяця, ні зірок, тому дехто думає, що в місті живуть відьми, і вони тут справді живуть, і доволі добре себе почувають, тому що це взагалі зручне для проживання місто, ось сюди й сповзаються потопельники та повішеники, припливають ріками, проникають крізь вокзали, покращуючи загальну демографічну ситуацію. Зате взимку місяць просто висить тобі за вікном, хоч бери його до рук, схожий на сир, хоча насправді зліплений із глини й трави.

В місті легко зимувати, оскільки фабрики постійно прогрівають ранкове повітря. Навесні на передмістях вода розмиває фундаменти старих санаторіїв, ріки стають червоними й пахнуть медикаментами, тому справжній запах весни — це запах нашатиря. А ще говорила, що на вулицях знову почали стріляти, що війна продовжується й ніхто не збирається здаватись. Все буде тривати, доки ми будемо любити, — пояснювала, ніби на щось натякаючи. Любові стане на всіх, — додавала. Цього останнього не зрозумів.

© Сергій Жадан

Дивитися мультимедійну версію

Список текстів | Наступний текст