Укр   De  En

АЗОВСЬКА

* * *
На кораблі вантажать зерно.
Вантажники при роботі від ранку.
Жінка виносить холодне вино,
переливає в склянку.

Ллє, озираючись на голоси,
не поспішаючи, ллє по вінця.
І ось птахи прилітають з коси,
і сплять над лиманом вівці.

Сиплеться, сиплеться стигле зерно.
Не залишиться жодної кривди.
Жінка дивиться за вікно
чекає, коли він прийде.

Чекає, що він прийде сюди,
прийде удень чи прийде надвечір.
Вівчарки голосять коло води,
нюшать сліди овечі.

Морок стоїть у сухому вині.
Сутінки в серпні такі тривалі.
Вона чекала його ці дні,
І чекатиме далі.

Доки будуть вантажити хліб,
доки везтимуть його до моря,
доки найменша з господніх риб
плистиме, не знаючи горя,

доки намучені чоловіки
з рибою будуть вертати потому,
знаходячи в небі потрібні зірки
й правлячи шлях додому,

доки є можливість прийти,
доки земля зливається з небом,
доки в море азовські грунти
обриваються чорноземом.

Триває, триває довгий лік.
Тихнуть дерева нічного саду.
Сонце прокачується, мов сік
легенями винограду.